Граф, маркіз і ковбой
Караченцов народився в 1944 році в Москві, в творчій родині – батько був художником в журналі «Огонек», а мати – балетмейстером. Тому, мабуть, він, не особливо сумніваючись, відразу після середньої школи вступив до Школи-студії МХАТ на акторський курс Володимира Монюкова, грав в студентських спектаклях, мав добру репутацію і закінчив вуз з відзнакою. А ось далі в справу включилася та сама випадковість: з московського театру імені Ленінського Комсомолу пішов Анатолій Ефрос, слідом за режисером театр покинула і частина трупи – і утворилися вакансії довелося займати свіжим випускникам театральних училищ. Так Караченцов замість МХАТу виявився в Ленкомі.
Навряд чи він тоді вважав, що йому страшно повезло. Змінив Ефроса Володимир Монахов намагався лише зберегти поточний репертуар, і вводив Караченцова в вже йшли. Але це була рутина. А творчість почалося через кілька років, коли Ленком очолив Марк Захаров. Уже перша постановка – вистава «Тіль» – вивела зіграв головну роль актора в число одного з найвідоміших артистів на театральній сцені. Потім була «Зірка і смерть Хоакіна Мур’єти», де Караченцов зіграв дві ролі – Смерті і Ватажка рейнджерів, поставлений Андрієм Тарковським «Гамлет» (роль Лаерта). І, зрозуміло, знаменита рок-опера Олексія Рибникова «Юнона і Авось», що стала знаменитою на всю країну після виходу телеверсії в 1983 році. Знаменитими стали і зіграли у виставі актори – в тому числі і виконав роль графа Резанова Микола Караченцов.
Звичайно, його на той час уже знали і за межами кола любителів театру. У кіно вона почав зніматися ще в кінці 60-х, правда, до великих ролей справа дійшла тільки після успіху «Тіля»: він грав в драмі «Старший син», з’явився і в Захарівській версії «Дванадцяти стільців». Ну а після виразного маркіза Рікандо в телефільмі «Собака на сіні» про Караченцова дізналися, мабуть, всі жителі СРСР.
Він взагалі був одним з небагатьох співаючих артистів – в тій же «Собаці на сіні» у відомому дуеті за Ігоря Дмитрієва, наприклад, співав Михайло Боярський. Міг і каскадерські трюки виконувати – їздив верхи, умів фехтувати. Але якось так вийшло, що найбільшу популярність Караченцову як кіноакторові принесли ролі комічних і простуватих злочинців. Його Урі в «Пригодах Електроніка» увійшов в історію з приказкою про кнопку, його ковбой Біллі в «Людині з бульвару Капуцинів» дуже смачно вимагав не приставати до його біфштексу, а Мішка Япончик в «Дежа вю» дуже зрозуміло пояснював американському гангстерові справжній стан справ в Одесі. Ці персонажі запам’ятовувалися – і на їх фоні драматичні ролі Караченцова, можливо, виглядали не так яскраво.
Рятував театр – графа Резанова Караченцов грав в постановці «Юнони і Авось» протягом чверті століття. Можливо, міг грати і далі, але страшна аварія перекреслила всю його подальшу кар’єру – не тільки в театрі, а й у кіно. Актор довго боровся за життя, переносив численні операції, але потім до травми голови додав і рак: восени 2017 року в нього була виявлена злоякісна ракова пухлина в легкому.
В останній раз Караченцов з’являвся на екрані в 2014 році: він зіграв у фільмі «Білі Роси-2», сиквелі картини 1983 года, свого персонажа – постарілого на тридцять років Ваську Ходаса. Але в кадрі він з’явився буквально на хвилину, а сам озвучити цього героя вже не міг – здоров’я не дозволяло.
Микола Караченцов помер в Москві за день до свого 74-го дня народження. Сумну новину підтвердили члени його сім’ї. Похорони пройдуть в понеділок, 29 жовтня; місце похорону ще не визначено, швидше за все, це буде Новодівочий або Ваганьковское кладовищі.